Прихід весни в україні пов’язаний з цілою низкою цікавих народних обрядів. першою зустріччю весни можна назвати стрітення, яке святкується 15 лютого. у народі кажуть, що у цей день весна з зимою зустрічається. зима — це стара баба, а весна — молода дівчина. вони сперечаються. хто кого переможе в суперечці, той і пануватиме. уважно люди в цей день слідкують за погодою, бо вона віщує прихід весни. якщо після обіду потепліє, то перемогла весна. якщо погода видасться холодною, то зима ще довго простоїть, протримаються холоди. вважається, що на стрітення грім просипається, тому в народі це свято іноді називають громицями. у цей день в церкві святять свічки, які називають грог мічними, та воду. з освяченою свічечкою обходять все господарство, щоб вона святим своїм полум’ям дістала кожен куточок і захистила господу від всього злого, різної нечистої сили. вважається, що після стрітення починає прокидатися земля і вилітають з вирію птахи, щоб повернутися додому.
«життя — бо ваше вже, а не моє. а тільки я так скажу вам на прощання. не з тієї пляшки наливаєте. п’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. марно п’єте. це, хлопці, не ваші напої. це напої бабські. а воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. ото ваше вино. а жаль — це не ваше занятіє. жаль підточує людину, мов та шашіль. перемагають горді, а не жалісливі! » у цих словах діда платона виражена основна думка твору. у такий спосіб довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир петро колодуб, від імені якого ведеться розповідь. для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через десну стала справжнім духовним очищенням. тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». завдяки цьому вогню, що викресав дід платон, тепер він, капітан колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть». найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. платон і савка гинуть, потопивши посеред десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. образи дідусів платона і савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua