І моя важка робота принесла свої плоди: я не отримав жодної шістки. Мої батьки пообіцяли мені, якщо я не отримаю жодної шістки, дозволити поїхати мені в дитячий табір на морі. Мій найкращий друг був там вже тричі, і йому дуже сподобалося. Цей табір знаходиться в Криму, майже на самому березі моря в невеликому селищі. Мій друг розповідав мені, що там веселі вожаті, що вони влаштовують цікаві конкурси та змагання між дітьми. Що там купаються в морі щодня, як відзначають День Нептуна і День іменинника. До того ж я б хотів знайти собі нових друзів, подивитись на Крим, тому що я там жодного разу не був. Це моя найбільша мрія про літо. І я думаю, що вона здійсниться.
Моя бабуся живе в селі недалеко від міста. Кожні канікули я їжджу до неї в гості. Я приїжджаю на початку червня, а додому їжу вже в серпні, — майже ціле літо ми з нею разом. Я допомагаю моїй бабусі по господарству: ношу воду з колодязя, працюю на городі. А ще в селі у мене ціла купа друзів! Я живу все літо у бабусі ще змалечку, тому вже давно встиг перезнайомитися з усіма хлопцями та дівчатами, тому що село у нас невелике і кожен один одного знає. Деякі з дітей, як і я, приїжджають з міста, а деякі живуть в селищі. Разом ми проводимо дуже багато часу: ходимо на річку купатися — я вмію плавати, і тому бабуся майже не хвилюється за мене. Якось ми вирішили провести змагання з плавання між хлопцями, які вміють плавати, так я там переміг! Але і без змагань на річці дуже весело: ми пірнаємо у воду з «тарзанки», бризкає дівчат водою. У кінці червня і на початку липня ми ходимо до лісу і збираємо там суницю. Вона маленька, але така смачна! Ми нахиляємося низько над землею, щоб не пропустити жодної ягідки. У нас навіть є свої «фірмові» місця, де ми збираємо суницю.
Якщо у моїх батьків буде відпустка влітку, то ми всією сім’єю поїдемо в Закарпатті. Ми їздимо туди щоразу, коли є можливість. Живемо ми в невеликому селищі біля міста Мукачево. Я навіть не пам’ятаю, як він називається, але я пам’ятаю, що озеро, в якому ми купаємося, синє-синє і прозоре-прозоре. Я одного разу зайшов у воду по шию, а потім глянув вниз, на ноги. Так їх було видно дуже добре! І глибина там хороша, що й поплавати можна, і вода прозора і чиста, одне погано — холодна вона дуже, тому що з гір стікає вниз багато джерел, вода з яких потрапляє в озеро. А ще навколо нашої бази відпочинку знаходиться ліс, в який ми збираємо літні гриби, ягоди та просто оскільки гуляємо. Я люблю відпочивати разом зі своїми батьками, так як вони у мене веселі, добрі. Вони в мене найкращі в світі батьки!
Обов’язково у літні подорожі я візьму з собою книжки, які задали прочитати літом для наступного класу. Я взагалі люблю читати і часто читаю все, що мені трапляється під руку: газети, журнали, книжки. Мені цікаво дізнаватися про те, як живуть інші люди, цікаво читати про пригоди, таємниці, про заховані скарби. А шкільна література теж цікава, не дивлячись на те, що тематика інша. Влітку я прочитаю книгу, а взимку, коли ми будемо її проходити, лише повторю і все, так як у мене хороша пам’ять, я легко запам’ятовую те, що прочитав. Останній тиждень літніх канікул я хочу провести вдома, готуючись до школи.
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…
І моя важка робота принесла свої плоди: я не отримав жодної шістки. Мої батьки пообіцяли мені, якщо я не отримаю жодної шістки, дозволити поїхати мені в дитячий табір на морі. Мій найкращий друг був там вже тричі, і йому дуже сподобалося. Цей табір знаходиться в Криму, майже на самому березі моря в невеликому селищі. Мій друг розповідав мені, що там веселі вожаті, що вони влаштовують цікаві конкурси та змагання між дітьми. Що там купаються в морі щодня, як відзначають День Нептуна і День іменинника. До того ж я б хотів знайти собі нових друзів, подивитись на Крим, тому що я там жодного разу не був. Це моя найбільша мрія про літо. І я думаю, що вона здійсниться.
Моя бабуся живе в селі недалеко від міста. Кожні канікули я їжджу до неї в гості. Я приїжджаю на початку червня, а додому їжу вже в серпні, — майже ціле літо ми з нею разом. Я допомагаю моїй бабусі по господарству: ношу воду з колодязя, працюю на городі. А ще в селі у мене ціла купа друзів! Я живу все літо у бабусі ще змалечку, тому вже давно встиг перезнайомитися з усіма хлопцями та дівчатами, тому що село у нас невелике і кожен один одного знає. Деякі з дітей, як і я, приїжджають з міста, а деякі живуть в селищі. Разом ми проводимо дуже багато часу: ходимо на річку купатися — я вмію плавати, і тому бабуся майже не хвилюється за мене. Якось ми вирішили провести змагання з плавання між хлопцями, які вміють плавати, так я там переміг! Але і без змагань на річці дуже весело: ми пірнаємо у воду з «тарзанки», бризкає дівчат водою. У кінці червня і на початку липня ми ходимо до лісу і збираємо там суницю. Вона маленька, але така смачна! Ми нахиляємося низько над землею, щоб не пропустити жодної ягідки. У нас навіть є свої «фірмові» місця, де ми збираємо суницю.
Якщо у моїх батьків буде відпустка влітку, то ми всією сім’єю поїдемо в Закарпатті. Ми їздимо туди щоразу, коли є можливість. Живемо ми в невеликому селищі біля міста Мукачево. Я навіть не пам’ятаю, як він називається, але я пам’ятаю, що озеро, в якому ми купаємося, синє-синє і прозоре-прозоре. Я одного разу зайшов у воду по шию, а потім глянув вниз, на ноги. Так їх було видно дуже добре! І глибина там хороша, що й поплавати можна, і вода прозора і чиста, одне погано — холодна вона дуже, тому що з гір стікає вниз багато джерел, вода з яких потрапляє в озеро. А ще навколо нашої бази відпочинку знаходиться ліс, в який ми збираємо літні гриби, ягоди та просто оскільки гуляємо. Я люблю відпочивати разом зі своїми батьками, так як вони у мене веселі, добрі. Вони в мене найкращі в світі батьки!
Обов’язково у літні подорожі я візьму з собою книжки, які задали прочитати літом для наступного класу. Я взагалі люблю читати і часто читаю все, що мені трапляється під руку: газети, журнали, книжки. Мені цікаво дізнаватися про те, як живуть інші люди, цікаво читати про пригоди, таємниці, про заховані скарби. А шкільна література теж цікава, не дивлячись на те, що тематика інша. Влітку я прочитаю книгу, а взимку, коли ми будемо її проходити, лише повторю і все, так як у мене хороша пам’ять, я легко запам’ятовую те, що прочитав. Останній тиждень літніх канікул я хочу провести вдома, готуючись до школи.
І У ТОМУ ТВОРІ ТРОХИ ДОБАВИТИ ПРО ІВАНА СИЛА
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…