1. Укажіть ряд, в якому всі прикметники мають форму найвищого ступеня порівняння: а) найпрозоріший кришталь, чистіший посуд;
б) найгарячіше джерело, надзвичайно цікав ;
в) найшвидший поїзд, найбільш глибока западина.
2. Букву о на місці пропуску треба писати в обох словах рядка:
а) грош…вий, дощ…вий б) малин…вий, овоч…вий;
в) харч…вий, січн…вий г) степ…вий, плюш…вий.
3. До м’якої групи належать прикметники
а) народний, майстерний, сліпий, сірий;
б) вечірній, ближній, пізній, синій, Андріїв;
в)торішній, поперечний, рідний, гіркий.
г) безкраїй, дорожній, городній, житній.
4. Укажіть ряд прикметників, записаних без помилки:
а) кременчуцький, пражський, волзький;
б) волжський, карпатський, паризький;
в) чеський, латиський, запорізький;
г) француський, петербурзький, дрогобицький
5. Укажіть ряд, у якому всі прикметники утворені суфіксальним
а) сонячний, прибережний, навчальний
б) гірський, вечірній, осінній
в) приозерний, дорожній, ручний
6. нн на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:
а) височе…ий, безви…ий, пісе…ий;
б) жада…ий, свяще…ий, неоцінне…ий;
в) тума…ий, журавли…ий, числе…ий;
г) недоторка…ий, баклажа…ий. греча…ий.
7. Через дефіс треба писати всі складні прикметники в рядку:
а) синьо/жовтий, східно/український, старий/престарий;
б) мовно/літературний, історико/культурний, чужо/земний;
в) північно/західний, темно/зелений, українсько/італійський;
г) чорно/гривий, осінньо/зимовий, гірко/солоний.
8 . Записати речення, знімаючи скісну рисочку.
1. Таня крадькома змахнула свіжу, не/прохану сльозу. 2 Після дощу капелюх не/потрібний.
3. Ти не/легке життя прожила, моя мамо. 4. Нам був не/нависний злодійський лад.
9. Переписати речення. Прикметники підкреслити. Визначити рід, число, відмінок
кожного. Виділений прикметники розібрати як частину мови.
Не славна Січ густими дубами, а славна Січ куренями. Для України вірним заборолом
постала горда Запорізька Січ. Нехай велика, люба нам тінь Байди на боротьбу святу
благословляє!
10. Переписати, від поданих у дужках прикметників утворюючи форми вищого та
найвищого ступенів порівняння. Використані при творенні суфікси та префікси
підкреслити.
Любов (сильний) смерті. У друга вода (солодкий) від вражого меду. Долі і (швидкий)
конем не об»їдеш. І (великий) люди мали (малий) колиску. Перші кроки (тяжкий).
Слабий та малий (старший) у хаті. Зі всіх скарбів (цінний) є молодість.
2 Гора з горою не сходиться,а людина з людиною зійдеться.
3 Працювати не розгинаюци спини.
4 Грошей мало - не біда , як є друзів череда.
5 Щоб рибу їсти , треба в воду лізти.
6 Не краса красить , а розум.
7 Близько лікоть , та не вкусиш.
8 Не май сто кіп у полі , май друзів доволі.
9 Наука в ліс не веде , а з лісу виводить.
10 Печені голуби не летять до губи.
13 Хто знання має , той і мур зламає.
14 Без роботи день роком стає.
15 Над друга старого нема в світі нікого.
Мова — це таке поняття, яке для кожної людини є особливим та індивідуальним. В цілому світі не знайдеться така особистість, яка б не мала рідної мови. Зрозуміло, що в кожного народу різні мови, але в цьому нема нічого дивного.
Для мене рідна мова — це мова колискової, яку у дитинстві мені співала матуся. Це мова, якою я спілкуюся кожен день. Це мова, якою розмовлятимуть мої діти та онуки. Рідною для мене є українська і я цим пишаюся, тому що саме ця мова така милозвучна та поетична, багата та співуча!
Українська мова пройшла важкий шлях свого становлення. Досить довгий час її принижували та гнобили, затоптували в багнюку. Навіть був такий період, коли моя рідна мова вважалася «неіснуючою». Але вона пройшла через всі перешкоди, вистояла, не зламалася, завдяки цьому ми тепер вільно та без перешкод можемо спілкуватися українською. В наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.
Для мене українська – це не тільки засіб спілкування, це ще й святиня, яку треба оберігати все життя. Мову треба цінувати як зіницю ока, тому що без неї народ втрачає свою вартість. Недарма ж люди кажуть, що без мови не буде нації. Мова повинна бути в кожного з нас глибоко в серці, тому що вона невід’ємна складова народу та держави.
Кожна людина ставиться по-різному до тієї мови, якою вона розмовляє. Дехто пишається нею, хтось соромиться її, а є й такі люди, які ставляться з байдужістю до рідної мови. Але така байдужість не призводить до хорошого фіналу. Отже, треба цінувати, пишатися та оберігати нашу національну святиню – мову. Недарма ж вона пройшла такий важкий шлях, щоб зараз бути забутою та знеславленою.
Для мене українська мова означає дуже багато, адже мої предки розмовляли нею ще з давніх часів. Вона передається з покоління в покоління, наче дорогоцінний скарб. Я б хотіла, щоб українська мова була в пошані кожного з нас, тому що ми — українці, достойні громадяни своєї держави.
http://ukrtvory.ru/shho-dlya-mene-ridna-mova.html