Ці літні канікули я проведу на відмінно. Спочатку я поїду до бабусі у село,влітку там дуже гарно .Всюди зелено,на деревах висять присмажені сонцем груші,яблука,вишні та черешні.Я буду ходити на ставок,у нас він дуже чистий,якщо дивитися вдалечінь,то можна побачити горизонт сонця.Також я люблю ловити рибу,можна сказати,що я професіональний рибалка,без улову ніколи не приходжу додому. а коли я йду домому з рибалку мене чекає моя бабуся,і вже як завжди накритий стіл,вона знову напече багато пиріжків ,нальє свіже молоко і ми будемо вечеряти. На другий місяць літа я поїду на море. буду кататися на банані,їздити на подводних байках,ниряти,плескатися і все це протриває аж два тижні.Батько обіцяв мені поїхати в Турцію. там дужде дивовижно,що можна розповідати про неї годинами. а коли я приїду додому то я буду вже готуватися до школи, буду читати книжки,ходити покупати шкільні приладдя,і знову сяду за парту. Я з нетерпінням буду чекати своїх улюблених літніх канікул!!
Хліб — це саме життя, його обожнюють і звеличують, навколо нього зосереджується все існування людини, йому підпорядковуються час і простір. Тому й культура наших пращурів була хліборобською. До хліба українці віддавна ставилися з особливим пошанівком: крихітка хліба від паляниці не може бути зметена зі столу під ноги разом із сміттям.
Хліб — усьому голова. У цьому прислів’ї відображено великий досвід і важливе життєве правило, осмислення ролі хліба в бутті українців і ставлення до нього кожного з-поміж наших співвітчизників.
Хліб відігравав величезну роль, по суті, у всіх обрядах українців, використовувався як ритуальна страва під час багатьох свят. Наприклад, під час обряду сватання батьки молодят обмінювалися хлібом, а під час запросин дарували випечені з пшеничного тіста шишки. А на весілля випікали коровай і благословляли ним подружжя.
Так, хліб — це справедливість і добробут, праця й пісня. Однак найголовнішим є те, що хліб уособлює смерть і воскресіння, бо зернина вмирає, щоб воскреснути й подарувати людині десятки інших зернин. Людина ж, споживши хліб, вирощуватиме в душі добрі почуття, а в розумі — хвалебні думки.
На другий місяць літа я поїду на море. буду кататися на банані,їздити на подводних байках,ниряти,плескатися і все це протриває аж два тижні.Батько обіцяв мені поїхати в Турцію. там дужде дивовижно,що можна розповідати про неї годинами. а коли я приїду додому то я буду вже готуватися до школи, буду читати книжки,ходити покупати шкільні приладдя,і знову сяду за парту. Я з нетерпінням буду чекати своїх улюблених літніх канікул!!
Хліб — усьому голова. У цьому прислів’ї відображено великий досвід і важливе життєве правило, осмислення ролі хліба в бутті українців і ставлення до нього кожного з-поміж наших співвітчизників.
Хліб відігравав величезну роль, по суті, у всіх обрядах українців, використовувався як ритуальна страва під час багатьох свят. Наприклад, під час обряду сватання батьки молодят обмінювалися хлібом, а під час запросин дарували випечені з пшеничного тіста шишки. А на весілля випікали коровай і благословляли ним подружжя.
Так, хліб — це справедливість і добробут, праця й пісня. Однак найголовнішим є те, що хліб уособлює смерть і воскресіння, бо зернина вмирає, щоб воскреснути й подарувати людині десятки інших зернин. Людина ж, споживши хліб, вирощуватиме в душі добрі почуття, а в розумі — хвалебні думки.