Випишіть з поданого тексту всі дієслівні форми.
Коли їси, сиди прямо, не клади лікті на стіл. Користуючись ножем,
виделку тримай у лівій руці. Не можна їсти з ножа. Коли страву е не подано, не
домагайся негайного обслуговування. Вихована людина не розмахує руками за
столом, а коли поїсть – то обов’язково подякує.
Літературно-художній твір — основна форма буття літератури як мистецтва слова.
Маючи передусім естетичну цінність, художні твори протиставляються творам науковим і документальним, для яких основною є пізнавальна цінність. Оскільки в будь-якій діяльності людини естетичний елемент відіграє важливу роль, границя між художніми й нехудожніми творами нечітка. Документальний фільм, наводячи строгі факти, може водночас бути непересічним витвором мистецтва.
Специфікою творів, які називають художніми, така, що вони часто використовують вигадку: можуть розповідати про події, що начебто відбувалися у вигаданому світі, країні чи місті, з вигаданими людьми. Іноді твір художньої літератури чи художній фільм розповідає про людей, що існували реально, але водночас автор такого твору збагачує реальні біографії вигаданими деталями чи сконструйованими розмовами. Художня історична література й художнє історичне кіно часто дещо відхиляються від ходу подій, зафіксованих в науковій історичній літературі.
Коли люди викривляють своє відношення до Бога, не шукаючи в Ньому єдиної Реальності і Цінності, тоді - як наслідок - стають фальшивими всі людські взаємини. Цінність взаємин проектується на уяву і фантазію, а життя стає подібним руху тіней, коли сонце ховається за хмари.
Неправдиві свідчення про Бога неодмінно породжують фальшиві наукові, політичні і загально-суспільні теорії. Одна брехня породжує іншу, перша апелює до другої, друга кличе на до третю…
Тоді нахабність і хитрість починають цінуватися більше за чесноти, а кількість ставиться вище за якості. Люди починають розуміти, що потопають у власному беззаконні і лукавстві, і починають кричати, що всюди лукавство… Але при цьому ніхто не повертається до істини подібно плавцям, які, віддалившись від берега і починаючи втрачати сили, хапаються один за одного і тонуть в сум’ятті і страху, геть забувши, де залишився берег і в Кого треба шукати до .