Визначте тип односкладного речення 1. А мен шкода хлопця. 2. Хочу слухать забуті пісні, хочу бачити місячні зоpі. 3. На чужому коні не наїздишся. 4.Здавна розповідають про загадкові підземні ходи Ужгородського замку. 5. 3 печі сирого хліба не виймають. 6. На сході вже світає. 7. Повіяло ранніми осінніми холодами. 8. Продовжую писати ці нотатки. 9. У ХIII столітті княгиню Ольгу оголосили святою. 10. По-різному оповідають про місце народження та походження княгині Ольги. 11. Iноді людям щастить у житті. Мені до роботи не звикати. 13. Скриня, старенький стіл, лава та ще табуретка.

Всі знають що саморозвиток - невід‘ємна частина життя людини. люди прагнуть стати краще та знайти своє духовенство і зону комфорту. чим більше людина працює над собою, тим більше життєвого досвіду отримує. вона постійно дізнається про щось нове, і звісно, робить помилки. це також є невід‘ємним досвідом. кожна людина повинна зрозуміти і прийняти свої похибки, та прагнути кращого. саморозвиток тренує мозок, даючи собі навантаження. після виконування поставлених задач мозок отримує гормон щастя, і це дає стимул людині йти далі. але це відбувається тільки тоді, коли людина робить щось по свому бажанню, ось чому важливо знайти свій шлях, а не по течії. я бажаю кожному знайти своє призначення, і бути щасливим, вивчаючи щось нове!

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".