Контрольний диктант Лукія
Не/глянувшина (з/с)пал(е/и)ну хату яка
ще курилась димом (Л/л)укія вийшла (з/із/зі)
люд(ь)ського занімілого гурту. Її ніби
посноване павут(е/и)н(нн)ям (с/з)моршок
обли(ч/чч)(а/я) навіть опромін(е/и)лося ві(д/
т)бл(и/e)ском ус(ь)міху. Цей ус(ь)міх ішов аж
(з/із/зі) найдальших гл(и/е)б(и/е)н її єства.
Вона (з/с)правді зібралась кудись дуже/дуже
далеко. Куди вона все/таки йшла?
Човгаюч(и/i)
ледь/ледь
пер(и/
е)ставляюч(и/i) ноги (Л/л)укія худою поста(т/
тт)ю повіл(ь)но пер(е/и)сувалася ву(с/з)ькою
сте(ж/ш)кою поза городами. Зн(и/е)на(тьсь/
ць)ка слідом за нею кинув(ь)ся (М/м)арко.
На(з/с)догнав і що/сь заговорив майже пош(e/
и)(б/п)ки. Лукія зуп(и/е)нившись ледве
ус(ь)міхнулася й (с/з)тупала далі. Йшла н(е/
и)/відомо куди йшла просто (у/в) білий світ
який ро(з/с)л(и/е)вався довкола
справ(ь)ді
(с/з)пекою.
гар(я/а)ч(ьо/о)ю
жнив/яною
Люд(ь)ський натовп н(e/и)наче засти(г/х) біля
згари(шч/щ)(а/я). Нi/хто не/знав що йде (Л/
л)укія до свого сина, і що в(е/и)де її до нього
втіш(и/е)не не/вимовною радіс(ь)тю (с/
з)правді з(ь)ряч(е/є) мат(и/е)рин(ь)ське серце.

дам 100б

Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.

                          Діалог про місто

- Здрастуй! Мене звати Миколка.

- Привіт! Я Мишко. Ти з якого міста приїхав?

- Я з Одеси. А ти?

- А я з Костянтинівки .

- А в якій це області?

У Донецькій.

- Цікаво. Я в Донецькій області взагалі ще не бував. А ти бував у Одесі?

- Так, минулої осені ми їздили на екскурсію до Одеси.

- От добре! Тобі сподобалося наше місто?

- Так, а найбільше мені сподобалися Потьомкінські сходи та гарний вид на морський вокзал. Дуже велична картина. Я обожнюю кораблі. Можливо, стану моряком.

- А в твоєму місті є море? Адже Донецька область має вихід до моря. Вибач, я не дуже добре географію знаю.

- Ні, в нас моря немає, адже ми знаходимося на півночі області. В нас завод металургійний є. Раніше у нашому місті працювало кілька потужних підприємств, але потім вони порозвалювалися.

- Мабуть, Костянтинівка – невелике та затишне місто?

- Так, невелике. Воно було б затишнішим, якби завод не димив та не коптив так. Мешканці міста скаржаться.

- А якщо ти вирішиш стати моряком, то приїдеш вчитися до нас, в Одесу?

- Так, до вашої морської академії. Або до Маріуполя, де є її філіал.